«Європейські армії не навчені для війни, яку бачимо в Україні»: наскільки НАТО готове протистояти Росії?

Країни НАТО нині активно вивчають український досвід ведення війни. Але чи встигають вони змінюватися, враховуючи сучасні реалії.

Проєкт Радіо Свобода Донбас Реалії розповідає, як технологічно змінюється поле бою в Україні і чи готові європейські країни протистояти армії РФ.

Війна Росії проти України: зміни і непередбачуваність як норма

Відео, як російські танки, БМП або ж останнім часом мотоцикли догорають після чергового штурму, вже стало звичним щоденним свідченням фронтових реалій. Це кадр такої атаки неподалік населеного пункту Липці на північ від Харкова.

Донбас Реалії побували у штабі, офіцери якого у прямому ефірі спостерігали за цим штурмом і керували його успішною зупинкою. Здавалося б, на полі бою складно все передбачити, але планування, кажуть в 13-й бригаді Нацгвардії України «Хартія», – ключ до успіху.

«Вчасно навести гармати, вчасно підняти FPV-дрони. Якщо ретельно не пропланувати і не скласти собі в голові план етапності знищення, ти просто пропустиш або недопрацюєш той чи інший напрямок», – розповідає офіцер «Хартії» з позивним «Льова».

На момент нашої роботи у смузі відповідальності підрозділу – дещо спокійніше. Але робота триває, потрібно постійно підтримувати зв'язок з піхотинцями, артилеристами, планувати логістику. По позиції одного з українських екіпажів БПЛА прилетів російський дрон, почала працювати і артилерія противника. «Льова» зв’язується зі «старшим начальником».

«Чуєш, а ти не хочеш в***ть на заборону (мається на увазі вдарити по гарматі противника, тобто здійснити контрбатарейну боротьбу – ред.)? Там Д-30 почала х***ить. Вони заховані, все нормально, зв'язок з ними є. Але «арта» почала прибивати, дай що-небудь на заборону», – спілкується військовослужбовець з колегою-офіцером.

Контрбатарейна боротьба дає свій результат, російська гармата замовкає.

Із 2022 року багато що змінилося – логістика, тактика, будь-які пересування. Нині кожен клаптик лінії фронту і підходи до неї – під спостереженням дронів.

«Все, чого навчали рік, два, п’ять тому, – нівелюється. Тому що технології застосування військ йдуть вперед і ти вже не знаєш, що проти тебе буде застосоване завтра. Ти тільки підготувався до FPV звичайних, тобі вже сунуть оптоволоконні. Я не здивуюся, що через тиждень-два ще щось буде вигадано. Загалом війна – це війна технологій також», – каже «Льова».

Все більшу роль на полі бою відіграють не лише БПЛА, а й наземні роботи (наземні роботизовані комплекси, НРК – ред.).

Нещодавно військовослужбовці «Хартії» за допомогою НРК успішно евакуювали пораненого. Робот «Тарган» подолав 12 кілометрів до місця евакуації і назад.

«Коли я прийшов у цей підрозділ, у нас був лише один дрончик, це «Тарган»-сапер на дві ТМ-ки (протитанкові міни – ред.). З нього починався наш шлях. Ми розуміли, що це перспективна тема, вона може в майбутньому замінити більшість проблемних питань на ділянках фронту: мінування, логістика», – розповідає військовослужбовець з позивним «Хеппі».

Залучають нині наземні роботи і до штурмових дій. Яскравий приклад – нещодавня наступальна операція «Хартії» в районі того ж села Липці Харківської області. Тоді вдалося звільнити понад 200 гектарів лісового масиву. Але все ж найбільш масово НРК нині використовують для доставки боєкомплектів чи провізії.

«Те, що раніше піхотинці носили на своїх ногах, зараз це все робиться дронами», – каже військовослужбовець із позивним «Купа».

«Якщо це велика логістика, наприклад, паливо треба завезти на позицію чи боєприпаси, людям важко таке нести, і зазвичай в таких випадках висувається техніка. Це дуже високі ризики, вона доволі габаритна, її легко «змалювати» (противник може легко її зафіксувати – ред.). Переваги наземного дрона – він менш габаритний і виконає те саме завдання. І навіть якщо його вразять, ми відправимо наступного», – додає «Хеппі».

Попри розвиток технологій на війні, звісно, залишається місце і таким перевіреним засобам, як артилерія чи бронетехніка.

«Дід у мене командир танка Т-64. Батько – механік Т-64, він у цій війні теж воював. І ось я пішов танкістом. Мене коли на строковій службі у піхоту сунули, то я не знав що робити, дзвонити чи писати листа, мене батько, мабуть, додому не пустив би», – жартує військовослужбовець «Хартії» з позивним «Кабіна».

Але сучасним танкістам доводиться підлаштовуватися під розвиток технологій. Кожна поява броні поблизу передової – великий ризик для екіпажу. Тому, кажуть, їх використовують у виняткових випадках.

«Ще, мабуть, у січні ми могли виїхати на рекогностування джипом або пішки пройтися, подивитися позиції, де ми будемо працювати. Зараз такої можливості немає, дуже сильне насичення дронами і вони (російські військові – ред.) не цураються навіть піхоту бити», – розповідає танкіст з позивним «Шушурик».

Європейські армії не готові

Досвід використання дронів у війні Росії проти України нині вивчають армії чи не усіх країн світу. Відповідні навчання, зокрема, нещодавно провели у 173-й повітряно-десантній бригаді армії США.

Британська армія, за даними The Times, оголосила про оновлену доктрину, яка змінює підхід до ведення війни і розподіляє бойові сили на три категорії: 20% танки і САУ і по 40% дрони-камікадзе та багаторазові автономні системи. Перехід на нову структуру планується завершити до 2030 року.

«Європейські армії розуміють, що не навчені для війни, яку ми бачимо зараз в Україні. Їм потрібен час, щоб навчити свої сили використовувати безпілотники і захистити себе від атак БПЛА», – каже фінський генерал у відставці Пекка Товері.

Водночас він сподівається, що Європа не планує вести подібну війну такого роду.

«Це було б безглуздо, тому що з часів Другої світової війни військова міць Заходу базувалася на авіації. Повітряні сили знищують матеріально-технічне забезпечення, структуру командування, транспортну систему [противника]. А потім надсилаються свої механізовані сили, які вбивають решту, яка не має підтримки, розвідки, вогневої потужності. Нам доведеться вести власну війну і використовувати власні сили», – вважає Товері.

Про можливу атаку Росії на східний фланг НАТО останнім часом дедалі більше говорять у західній пресі.

The New York Times пише, що Росія зміцнює військові бази та будує військову інфраструктуру біля кордонів Фінляндії.

Bild повідомляє що поляки та литовці залишають Сувальський коридор, побоюючись нападу РФ.

А керівник Служби зовнішньої розвідки України Олег Іващенко заявив, що Росія технічно буде готова напасти на одну з країн Європи через 2-4 роки після завершення бойових дій в Україні.

«Ви повинні пам’ятати, що Росія не має достатньої військової сили, щоб кинути виклик НАТО серйозно. Але у них достатньо військової сили, щоб оскаржити статтю 5», – припускає Пекка Товері.

У статті 5 Північноатлантичного договору – засновницького договору НАТО – йдеться про колективну оборону членів Альянсу. Згідно з нею, якщо навіть одна країна-член НАТО зазнає збройного нападу, усі інші без винятку члени Альянсу вважатимуть його нападом на усіх і вживуть усіх заходів, які вважатимуть необхідними, аби допомогти жертві агресії «з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні».

«Так званий Нарвський сценарій (Нарва – місто в Естонії на кордоні з РФ – ред.): забрати невелику частину меншої країни НАТО, стверджуючи, що вони тут лише для того, щоб захистити свій російський народ від геноциду чи чого завгодно, а потім погрожувати ядерною зброєю. Це можливо. Це Балтика, Шпіцберген та інші вразливі території, де вони можуть спробувати щось подібне», – пояснює генерал.

Екскерівник британських збройних сил генерал Девід Річардс у своїй книзі The Retreat from Strategy наводить ймовірний, на його думку, сценарій Третьої світової війни. Військові дії, за версією Річардса, можуть розпочатися з Арктики: Росія (та Китай) протягом 2020-2030 років постійно розширюватимуть свою присутність і спроби контролю над Арктикою, а на початку 2031 року Москва заявить про анексію острова Свальбард, який росіяни називають Шпіцбергеном. Більше про це читайте у нашому матеріалі Росія проти НАТО: «Війна може початися з Арктики» – експерти про ймовірні сценарії

Одна з проблем, яка переслідує європейські армії – це нестача людей. Навіть ідея відправити в Україну контингент чисельністю 25 тисяч військових, за даними The Times, наразі зазнала невдачі, серед іншого через недоукомплектованість сухопутних військ.

Восени цього року у Білорусі відбудуться військові навчання «Запад». У Польщі вже оголосили, що країни НАТО проведуть дзеркальні маневри. Очевидно, нині Росія кидає всі військові ресурси на війну в Україну і навряд чи має сили для відкриття нового фронту у Європі. Але все ще може змінитися.

Підписуйтеся на Telegram Донбас Реалії